Тема 30

20 Февраль 2014 →

Лекція № 30

Тема. Початок державотворчого процесу.

Мета: розглянути та охарактеризувати особливості та основні етапи державотворчого процесу, його здобутки та прорахунки; ознайомити студентів з біографічними відомостями перших президентів України; дати історичну оцінку конституційного процесу в Україні; розвивати вміння працювати з історичними матеріалами; виховувати студентів в дусі патріотизму та почуття поваги до власної історії.

План

Державотворчий процес, його здобутки і прорахунки.

Дострокові вибори до Верховної Ради й президента України1994р.

Конституційний процес.

1. Державотворчий процес, його здобутки і прорахунки.

Державотворчий процес - процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.

Суспільна ситуація, що склалася в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання і, перш за все:

- будівництво власної суверенної держави;

- ліквідація тоталітарних політичних структур і будівництвоправової демократичної держави;

- трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей;

національне відродження й оздоровлення міжнаціональнихвідносин в Україні;

встановлення зв'язків з далекими та близькими державами-сусідами на основі рівноправ'я.

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової. Поряд із цим необхідно було створювати управлінські структури на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади.

Біографічна довідка

Леонід Макарович Кравчук народився у 1934 р. на Рівненщині. Навчався у Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському університеті, кандидат економічних наук. Працював викладачем політекономії, на партійній роботі (завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретарем ЦК КПУ, другим секретарем КПУ). У 1990—1991 рр. — Голова Верховної Ради України. 1991 —1994 рр. -— перший Президент незалежної України, із 1994 р. до теперішнього часу народний депутат України. Історичною заслугою Л. Кравчука є те, що в боротьбі за незалежність України йому «далося уникнути кровопролиття й значних потрясінь на початковому етані державотворення. У той же час у період його президентства так і не було здійснено радикальних економічних перетворень, які б вьівели країну з кричи і забезпечили стабільний розвиток.

Особливості державного будівництва в Україні

- Становлення й утвердження незалежної держави відбувалося одночасно її завершенням процесів формування української політичної нації та національної самосвідомості.

- Тяжке соціально-економічне становище перших років незалежності призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатися відкриті й приховані противники незалежності.

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в країні, що в свою чергу призвело до загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України.

27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політичних партій. Більше всього місць отримала КПУ — 96 (до них слід додати ще 5 членів Компартії Криму), СПУ — 14, СелПУ — 18, Рух — 20. Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників. Отже, вибори засвідчили домінування лівих сил у Верховній Раді. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент Прем'єр-міністром затвердив В. Масола.

Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори, що відбулись в червні липні 1994 р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент України приніс присягу.

Вибори 1994 р. стали свідченням того, що Україна стоїть на демократичному шляху розвитку. Україна стала першою серед країн СНД, де зміна влади відбулася мирним демократичним шляхом.

Біографічна довідка

Леонід Данилович Кучма народився 9 серпня 1938 р. на Чернігівщині. Вищу освіту здобув у Дніпропетровському університеті. Після його закінчення працював у конструкторському бюро «Південне», де пройшов шлях від інженера до першого заступника генерального директора. Тривалий час був технічним керівником космодрому Байконур. Обирався секретарем парткому заводу. У 1986—1991 рр. — генеральний директор ВО «Південмаш». Кандидат технічних наук, професор. У 1990 р. був обраний депутатом до ВР УРСР. Жовтень 1992 — вересень 1993 р. — прем'єр-міністр України. Очолював Українську спілку промисловців і підприємців. У 1994—2004 рр. — Президент України.

2. Дострокові вибори до Верховної Ради й президента

України 1994 р.

У березні-травні 1990р. відбулися вибори народних депутатів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад.

Напередодні виборів розгорілась запекла боротьба навколо Законну УРСР про вибори. Законопроект, що був оприлюднений 8 серпня 1989р., в основному дублював союзний закон 1989р., за яким компартія отримувала певну квоту депутатських міст. Це положення, а також положення про скликання з'їзду Рад УРСР викликали найбільше обурення. Зрештою під тиском громадськості вони були зняті. Народні депутати обиралися прямим таємним голосуванням на альтернативних засадах. Поряд з трудовими колективами право висувати кандидатів у депутати надавалося й громадським організаціям.

Напередодні виборів було утворено Демократичний блок, який об’єднав усі опозиційні сили. Основою його був Народний рух України за перебудову та різні неформальні організації. На 450 парламентських міст претендувало З тис. кандидатів. Із 443 обраних депутатів 11 були прихильниками Демократичного блоку. До того ж, склад ВР УРСР оновився на 90%. Блок здобув перемогу в п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Київській. Вибори до місцевих рад засвідчили перемогу демократичних сил у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях, а також значний успіх у Києві та Харкові.

Хоча вибори 1990р. не стали повною перемогою демократії, вони похитнули монополію компартії на владу. Уперше в історії України отримала демократично обраний парламент.

Перша сесія ВР УРСР XII скликання виявила діаметральну протилежність думок представників Демократичного блоку і парламентської більшості. Трансляція сесії у прямому ефірі привернула до себе увагу всього населення. Верховна Рада стада працювати в парламентському режимі.

На початку червня 1990р. було обрано керівний склад Верховної Ради. Головою ВР УРСР було обрано В.Івашка - першого секретаря ЦК КПУ. (Згодом на цій посаді його змінив Л.Кравчук - колишній другий секретар ЦК КПУ, а за ним І.Плющ - голова Київського облвиконкому). Першим заступником Голови Верховної Ради став І.Плющ, заступником - В.Гриньов.

У перші дні діяльності Верховної Ради сформувалися дві політичні течії: комуністична, яка утворила парламентську більшість «За Радянську систему України» (неофіційна назва - «Група 239», очолював О.Мороз) і опозиційна - Народна Рада, що об'єднала спочатку 79, а згодом 120 депутатів. На чолі Народної Ради став депутат від Львівщини академік І.Юхновський.

«Група 239» не була монолітною. Серед її представників були як ортодоксальні комуністи, так і ті, що дивились на події з прагматичних позицій. Згодом це призвело до того, що ВР УРСР виступила за суверенітет, а пізніше і за незалежність України.

3. Конституційний процес.

"Декларація про державний суверенітет України", прийнята 16 липня 1990 р., стала правовою основою концепції нової Конституції України, але події 24 серпня 1991 р. внесли серйозні корективи у розвиток конституційного процесу.

Проте винесення на всенародне обговорення у 1992-1993 рр. двох варіантів проекту Конституції України закінчилось невдачею. Верховна Рада не затвердила жоден з них, чинною залишилася Конституція УРСР 1978 р., до якої внесено понад 200 поправок.

Після того, як Президентом України став Л. Кучма, було створено нову Конституційну комісію, але через протистояння гілок влади і боротьбу політичних сил вона теж не була результативною.

Певним компромісом став Конституційний договір, схвалений Верховною Радою 8 червня 1995 р., який створив умови для активізації конституційного процесу.

У червні 1996 р. Верховна Рада розглянула проект Конституції в другому читанні. Найбільш спірними питаннями були: статус республіки Крим; державна мова; державна символіка; приватна власність; розподіл владних повноважень.

Президент Л. Кучма уже готував Указ про проведення референдуму з питання затвердження Конституції.

Нарешті, робота п'яти узгоджувальних комісій дала свої наслідки - в ніч з 27 на 28 червня 1996 р. основні положення були погоджені і затверджені, а вранці 28 червня 1996 р. Конституція України була прийнята на V сесії Верховної Ради України.

Конституція України складається з преамбули, XV розділів, у яких:

визначені права, свободи та обов'язки людини і громадянина;

описано процедуру виборів, референдуму;

окреслено повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів,інших органів виконавчої влади, прокуратури, правосуддя, КонституційногоСуду України, органів місцевого

самоврядування;

визначено територіальний устрій України, зокрема Автономної РеспублікиКрим;

вказано, за яких обставин і хто має право вносити зміни до КонституціїУкраїни;

- визначено перехідні положення, які регулюють строки та порядок переходу від діючої системи державних органів до тієї системи що передбачена даною Конституцією. (Див.: Конституція України. - К., 1996; студенти опрацьовують самостійно).

Затвердження Основного Закону держави створює юридичне підґрунтя для дальшого розвитку конституційного процесу і утвердження правової, демократичної суверенної України.


See also:
Разное
Похожие записи
  • Я выбрала эту тему
     Я выбрала эту тему потому, что считаю её очень интересной и полезной: хочу...
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...
  • Фінанси акціонерних товариств тема 1
    Тема 1 Сутність та призначення корпоративних фінансів Поняття корпоративних фінансів  Корпоративні фінанси (Corporate Finance)...

Комментарии закрыты.