Тема 3.1. Терміни і термінологія

20 Февраль 2014 →

Лекційний матеріал до теми 3.1.

Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.

Мета: освоєння термінологічного комплексу, необхідного у майбутній фаховій діяльності

Після виконання роботи студент повинен

знати: етапи формування української термінологічної лексики, історію становлення і розвитку української наукової термінології; особливості термінологічного словотворчого процесу;

уміти: орієнтуватися у термінологічному комплексі, що стосується обраного майбутнього фаху; аналізувати специфіку термінів; дотримуватися національних стандартів щодо системи термінів; знатися на тенденціях термінотворення; користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів; використовувати терміни у професійному мовленні.

Питання, що розглядаються:

1. Поняття про терміни і термінологію [1], с.32-33, [2], с.62-63, [3], с.120-143.

2. Загальнонаукові і вузькоспеціальні терміни [1], с.32-34, [3], с.131-143.

1. Терміни

Визначення місця та ролі термінології в сучасній професійній освіті становить одне з важливих питань при підготовці фахівців будь-якої галузі знань. Воно тісно пов’язане з іншою актуальною в наш час проблемою становлення й нормалізації української національної термінології. Ця проблема знайшла широке відбиття в професійній освіті, оскільки навчання в більшості навчальних закладах України здійснюється українською мовою. Тому й постає питання нормалізації, удосконалення та функціонування української національної термінології, джерел, з яких вона поповнюється, вибору найбільш відповідних термінів у мовленнєвих ситуаціях.

Основи сучасної української наукової термінології закладалися в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час складалися терміносистеми (сукупність термінів) окремих наук. Спеціальна наукова термінологія тільки почала формуватися. Більшість термінів були іншомовного походження, і лише частина з них побудована за словотвірними законами української мови.

На даному етапі українська термінологія перебуває в стані розвитку. Фахівці одностайно висловлюють думку, що недостатня впорядкованість термінології в Україні перешкоджає розвиткові науки й техніки, ускладнює підготовку й спілкування науково-технічних працівників, спричинює помилки під час складання технічної документації.

Термін (лат. terminus – рубіж, межа) – це слово або словосполучення, що називає наукове поняття. Слово «термін» прийшло до нас ще з античних часів. У латинській мові означало «межу», «рубіж». Термін спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття з якої-небудь галузі знання.

Ознаки термінів: дефінітивність (наявність дефініції) – кожний термін має чітке визначення, зафіксоване певним термінологічним словником; системність – кожний термін є системним на рівні понять та форм; стилістична нейтральність – термінам не властива емоційна забарвленість – ні позитивна, ні негативна; незалежність від контексту – у будь-якому контексті термін зберігає одне й те саме значення; однозначність у межах своєї терміносистеми; точність семантики, висока інформативність; лаконічність – у термінології віддається перевага коротким формам; милозвучність.

Розділ мовознавства, що вивчає природу термінів, їх граматичну організацію та закони функціонування, називається термінознавством. Ця теоретико-прикладна дисципліна виокремилася в 70-х роках ХХ ст. Її засновниками вважаються австрійський інженер Є. Вюстер та Д. Лотте. Значення термінів зафіксоване в державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках.

Свідомому регулюванню та впорядкуванню піддається особливий пласт нормативної лексики, що вживається в професійному мовленні, – термінологія. Цим терміном позначають сукупність слів та словосполучень, які обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять мистецтва, техніки, виробництва тощо. Якщо термінологією називають сукупність термінів, що склалася стихійно, то терміносистемою – упорядковану термінологію, якій характерний вищий ступінь системної організації як на формальному, так і на поняттєвому рівнях.

Зародження української термінології як невід’ємної складової науки вчені пов’язують із процесом свідомого втручання в природний розвиток мови з боку мовознавців та фахівців певної царини знань.

Терміни позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення. Так, у словах плече, ручка, палець як технічних термінах образність втрачено.

Велика кількість термінів є іншомовними словами (банк, авізо, кредит, аваль, кредит). Найбільша кількість запозичень з латинської та грецької мови.

Терміни можуть позначати абстрактні поняття (асиміляція, редукція) та конкретні (реле, гормон, бланк, протеїн).

За структурою терміни можуть бути як одним словом (біогенний, адаптація, вексель), так і словосполученням (депресія хвороби, абіотичні фактори середовища, вірулентні штами збудника, захист рослин).

Терміни бувають загальнонауковими ( функція, гіпотеза, аналіз, категорія, синтез, метод) та вузькоспеціальні ( ентомофауна, біопрепарати, гіпотенуза, суфікс, банк, кредит, депозит, актив, баланс, грошові рухи, кореспонденція, ліквідність, платоспроможність).

Існує чимало терміносистем: агрономічна, економічна, медична, спортивна, біологічна, будівельна, технічна, лінгвістична та ін.

Значення термінів зафіксовано в термінологічних словниках, довідниках.

Терміносистеми постійно поповнюються новими термінами завдяки безупинному науково-технічному прогресу, інформатизації суспільства, зростанню культурно-освітнього рівня мас населення.

Л Е К С И К А ЗА СФЕРОЮ ВЖИВАННЯ

загальновживана обмеженого вживання

діалектизми

жаргонізми

спеціальна: терміни, професіоналізми

ЛЕКСИКА ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

власне українська запозичені слова

2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються натри групи.

До загальнонаукової термінології відносять терміни загальнонаукового вживання, якими послуговуються майже в усіх галузях знання: функція, метод, система, елемент, процес та ін.

Особливістю міжгалузевої термінології є те, що терміни можуть одночасно входити до складу термінологічних полів різних наукових галузей: наприклад, у термінології соціальної економіки функціонують терміни філософські: принцип справедливості, метод пізнання (економічних законів); економічні: ринок, гроші; юридичні: повноваження, закон; фізичні: об’єм, тиск; математичні: математична модель, коефіцієнт тощо.

Вузькоспеціальну термінологію утворюють терміни, уживані в певній галузі науки: дельтаплан, аеродром, авіалінія, авіапошта, лайнер.

Способи творення термінів

Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, протиструм, перевиробництво), суфіксів (маркування, рентабельність, оборотність), складанням слів і основ (високоприбутковий, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів - абревіація (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.

3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.

4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: імідж, індексація, фонд, дисиміляція.

Причини запозичення термінів різноманітні:

запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус "додаткова винагорода", "додаткова цінова знижка", "комісійна винагорода";

паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): рамбурсувати - повертати борг; імпорт - ввіз; асиміляція - уподібнення;

пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно функціонують запозичені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди; інтерстелярний - міжзоряний; бартер - прямий безгрошовий обмін товарами;

відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у

зв 'язку з її ліквідацією.

Науковці по-різному ставляться до термінологічних запозичень. Деякі термінознавці заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, натомість пропонують творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20-х роках XX століття - і в українській), проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об'єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно перевищувати 15%, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати національного обличчя. Варто обмежити вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода - диспач; звуження - інфлювання (національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) - трасант (нім.); жиро (італ.) - індосамет (нім.); ревалоризація (фр.) - ревальвація (лат.)).

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на:

однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.

двокомпонентні терміни - найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: норма вартості, дискурс культури; або прикметник + іменник, наприклад: виробничі фонди, рентабельне підприємство.

трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:

а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: вільна економічна зона, центральна виборча комісія;

б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, пасивний словник мовця;

в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору;

г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, фонд оплати праці.

багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.

Рекомендовані джерела

Антонюк Т.М., Борис Л.М., Стрижаковська О.С. Українська мова (за професійним спрямуванням) / навчальний посібник для студентів ВНЗ l-ll рівнів акредитації – Чернівці «Місто», 2010.

Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – 7-ме вид., виправлене. – Донецьк: СПД ФО Сердюк В. І., 2005.

Мацюк Зоряна, Станкевич Ніна. Українська мова професійного спілкування: Навчальний посібник – К.: Каравела, 2006.

Великий тлумачний словник СУМ (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

http://eslovnyk.com - Copyright © 2010-2012 Найповніший тлумачний словник української мови онлайн V&V Project


See also:
Разное
Похожие записи
  • фінанси тема 1-2
    Тема 1 Фінанси це система відносин з приводу розподілу та перерозподілу створеного...
  • Эссе на тему
    Эссе на тему: «Вред алкоголя на организм» Ученицы 52 группы Платоновой Марии...
  • Я выбрала эту тему
     Я выбрала эту тему потому, что считаю её очень интересной и полезной: хочу...

Комментарии закрыты.