Тема 28

20 Февраль 2014 →

Лекція № 28

Тема. Перебудова та її особливості в Україні. Економічна ситуація в др. пол. 1980 - х рр.

Мета : розглянути основні етапи перебудови, способи проведення, етапи та наслідки економічних реформ в процесі перебудови; дати характеристику екологічних проблем які мали місце в цей історичний період; розвивати вміння працювати з історичними джерелами, формувати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати студентів у дусі патріотизму та поваги до власної історії.

План

Етапи перебудови.

Екологічна проблема. Чорнобильна катастрофа.

Основні етапи економічних реформ у роки перебудови.

Спроби реформування економіки, причини їх невдач.

1. Етапи перебудови.

Слід відмітити, що процес перебудови пройшов декілька етапів з квітня 1985 по серпень 1991 року:

1 етап - квітень 1985 - січень 1987 року, час визрівання політичної лінії перебудови; курс на прискорення соціально - економічного розвитку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни та ін. Перші результати були досить обнадійливими: в 1985-1986 рр. темпи приросту промислової продукції України становили 4,3%, в сільському господарстві - 3,5% (в попередні роки відповідно 3,5% і 0,5%). Позитивні зміни відбулися у зовнішній політиці - "нове мислення", розгортання і зміцнення гласності.

Але поряд з цим появилися нові утопічні програми: житлова / з її вирішенням до 2000 року, антиалкогольна кампанія тощо.

2 етап - січень 1987 - літо 1988 рр. - усвідомлення основних завданьперебудови, формування і розширення її соціальної бази. На січневому (1987р.) пленумі ЦК КПРС було покладено початок новому етапові перебудови, наперший план висунуто вже не прискорення, а завдання демократизаціїсуспільного життя. В цей період відбувається перебудова в кадровій політиці(звільняються перші секретарі Дніпропетровського, Ворошшювградського,Львівського обкомів КПУ та ін.); визначено стратегічні завдання перебудови:нове політичне мислення; радикальна економічна реформа (червневийпленум ЦК КПРС); демократизація усієї політичної структури. Саме в цейчас активно формується соціальна база перебудови - виникають та набуваютьавторитету в суспільстві неформальні організації.

3 етап - літо 1988 - травень 1989 рр. - переміщення центру рушійнихсил перебудови зверху вниз.

Вперше за роки радянської влади було поставлено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи, створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади.

В економічній сфері спостерігається посилення самостійності приватного сектора. Появляється масове вільнодумство, формуються нові політичні структури, започатковується процес становлення багатопартійності в Україні.

4 етап - травень 1989 - лютий 1990 рр. - розмежування та консолідаціяполярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння. У цейчас набирає сили інтенсивне формування народних фронтів - першихнезалежних організацій, які мали масовий характер [виникає Народний рухУкраїни за перебудову (вересень 1989 р.), незалежний масовий робітничийрух (липень 1989р.)].

Монополія КПРС у політичній сфері поступово витісняється реальним плюралізмом. В лютому 1990 р. пленум ЦК КПРС відміняє 6-у статтю Конституції СРСР, яка проголошувала КПРС ядром політичної системи.

5 етап - лютий - грудень 1990 р. - поступовий відхід політичногокерівництва СРСР від формальних, "революційних" перетворень і одночаснорадикалізація народних мас.220

У цей період особливо загострилася ситуація в країні. Спад в економіцістав реальністю. У 1990 році в Україні валовий суспільний продукт знизивсяна 2,4% порівняно з 1989 р.; національний дохід відповідно зменшився на3,6%. Падіння показників розвитку промисловості республіки становило0,1%, сільського господарства - 3,7%.

"Революція згори" (так планували перебудову) дедалі більше набувала рис хаотичного, неконтрольованого процесу, в якому поштовхи "знизу" ставали все сильнішими і нерідко випереджали реакцію "ініціаторів перебудови" на хід подій.

Політичне життя в Україні на цьому етапі перебудови відзначалося активністю та інтенсивністю, а кризовий стан в КПУ все більше наростав. Так, якщо за 1989 р. кількісний склад КПУ зменшився на 0,25%, то за 1990 р. -на 10%.

6 етап - грудень 1990 - серпень 1991 рр. - загострення економічної іполітичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати СРСР;кінець перебудові, перемога демократичних сил.

Спад виробництва катастрофічне наростав, у 1991 р. валовий суспільний продукт в Україні був на 11,3% меншим, ніж у 1990 р.; національний дохід зменшився на 11,2%, падіння промисловості становило 4,8%, сільського

господарства-13,2%.

Важливою віхою цього етапу став березневий (1991 р.) референдум, суттю якого було питання про збереження існуючого СРСР.

Спроба консервативного табору перейти до активних дій, силою взяти реванш знайшла своє втілення у здійсненні 19-21 серпня 1991 р. державного перевороту. Але демократичним силам вдалося не тільки вистояти, а й перемогти путчистів, і 24 серпня 1991 р. український парламент прийняв Акт про незалежність України.

Результати й наслідки перебудови:

Ліквідація тоталітарного режиму в СРСР, знищення гегемонії КПРС уполітичному житті.

Розпад СРСР. Виникнення на його території незалежних держав,зокрема України.

Розвал планової економічної системи, створення реальних умов дляформування ринкових відносин.

-Плюралізація громадського й політичного життя, створеннябагатопартійної системи.

Припинення «холодної війни», зміна співвідношення сил у світі.

Ліквідація «світової соціалістичної системи».

Таким чином, перебудова призвела до діаметрально протилежних результатів.

2. Екологічна проблема. Чорнобильна катастрофа.

Крім економічних негараздів на початку 1980-х рр. в Україні загострилася екологічна ситуація. У 1980 р. на території республіки діяли дев'ять енергетичних об'єктів, які виробляли електроенергії більше, ніж уся дореволюційна Росія. Але кожна з електростанцій мала не зовсім досконале технологічне обладнання, рівень техніки безпеки був не досить високий. Хижацьке ставлення до видобутку нафти й газу призвело до того, що від середини 1980-х рр. видобуток газу зменшився удвічі, нафти — утричі, хоча у 1970-х рр. Україна повністю забезпечувала себе власним природним газом й на 50 % — нафтою. УРСР стала повністю залежати від постачання енергоносіїв з Росії.

Безгосподарність у сільському господарстві вела до руйнування природного середовища. Орні землі в Україні становили 81 % (це при збитковості аграрного сектору).

За рішенням центру в ці роки в Україні споруджувалися гіганти індустрії, що були зорієнтовані на випуск продукції для Союзу.

Чимало підприємств, у тому числі гіганти металургії, гірничі та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі технології та проекти, їх експлуатація надзвичайно погіршувала екологію довкілля, а за забрудненістю повітря Україна посідала одне з перших місць серед регіонів колишнього Союзу. Кожне п'яте з найбільш забруднених міст було в Україні, серед них виділялися Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Маріуполь, Горлівка, Нікополь та інші.

Та особливо страшною виявилася аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. Причиною катастрофи став вибух на четвертому реакторі, у результаті якого завалилися дах і стіни верхньої частини будівлі. На момент аварії в реакторі знаходилось 200 тонн радіоактивного урану і плутонію. У навколишнє середовище потрапило 3 % радіоактивних матеріалів. Радіоактивна хмара накрила територію площею 155 тис. км2. Вибух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені пожежники. Тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього життя вдалося уникнути більшої трагедії. Налякана влада спочатку намагалася приховати ці події. У Києві 1 травня 1986 р. навіть було влаштовано демонстрацію.

За наслідками забруднення Чорнобильська катастрофа була справді світовою катастрофою, особливо для країн Європи. Довкола ЧАЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження, з якої переселено всіх жителів. За офіційними даними, в Україні вважають забрудненими території 16 областей, а фактично такими можна вважати всі області республіки, у тому числі й Київ. На теперішній час на забрудненій території проживає 1,5 млн. осіб. Тільки в 1988-1990 рр. на ліквідацію наслідків катастрофи було витрачено понад 20 млрд. крб. (за тодішнім масштабом цін). У ліквідації аварії взяли участь 600 тис. осіб зі всього СРСР. Від аварії постраждали 3 млн. осіб, із яких 1 млн. дітей.

Радіаційне забруднення викликало сплеск онкологічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкільного віку, шкідливо позначається на загальному стані здоров'я населення.

Одним з наслідків Чорнобильської катастрофи стало розгортання в Україні анти тоталітарних рухів (екологічного, національно-визвольного).

15 рудня 2000 р. Чорнобильська АЕС була закрита.

3. Основні етапи економічних реформ у роки перебудови.

Можна виділити такі основні тенденції в розвитку радянської системи:

1.Це був час ще однієї спроби реформувати тоталітарну систему, не чіпаючиїї основ. У вересні 1965 року на партійному пленумі було проголошеноекономічну реформу; її суть полягала:

у розширенні самостійності підприємств;

у розгортанні прямих зв'язків між ними;

у встановленні економічно обґрунтованих цін;

-в матеріальному стимулюванні трудових колективів залежної відрезультатів їх праці;

-в оцінці діяльності підприємств за такими "капіталістичними" показникамияк рентабельність і прибуток. Період реформування (1966-1970 рр.) виявивсяодним з найрезультативніших. Виробництво промислової продукції зросло ві Україні на 50%, продуктивність праці у цій галузі - на 28%, національнийдохід - на 38%; але після цього темпи економічного зростання почалиуповільнюватись, досягнувши у 80-х рр., від'ємних значень. Як і попередніспроби, реформування закінчилось невдачею, бо було лише тактичнимкроком брежнєвського керівництва,

2.Відбувається поступове повернення до неосталінських методівкерівництва, зростання диктату центру, партії, ідеології, збільшеннябюрократичного апарату, згортання гласності, свободи слова, підмінадержави та її органів комуністичною партією, яка оголосила себе уКонституції 1977 р. "ядром політичної системи суспільства".

3.Продовжується дисидентський рух, мирна боротьба проти тоталітарноїімперії, носієм якої найперше була інтелігенція. Дисидентство породжує ідеїальтернативного, неототалітарного суспільства, воно охоплює всі сферисуспільного і духовного і життя: правову, економічну, релігійну, культурну,національну.

Отже, в 70-х роках відбувається реанімація тоталітарної, командно-адміністративної системи.

Які конкретні напрямки і Факти її прояву в соціально-економічній сфері?

1. Економіка розвивалась на екстенсивній, затратній основі, зростання

обсягів досягається за рахунок залучення додаткової робочої сили,

будівництва нових підприємств на старій технічній основі, нарощування

капіталовкладень, розширення посівних площ, тобто за рахунок великих

додаткових трудових і матеріальних коштів.

Наприклад, у 1966-1985 рр. основні виробничі фонди України зросли у чотири рази, кількість робітників і службовців - в 1,5 раза, капіталовкладення - у 2,5 раза, але ріст обсягу промислової продукції знизився з 50% у 1970 році до 19% у 1980 році, середньорічний приріст продукції сільського господарства знизився з 3,2% до 0,5%, продуктивність праці зменшилась у 2,2 раза, національний дохід - у 2,5 раза, реальні доходи населення - у 2,6 раза.

2.Переважали не якісні, а кількісні показники, домінувала плановасоціалістична система, волюнтаристськи встановлені показники, пошириласяпрактика коригування планів у бік зниження. Все це перетворило країну усуспільство тотального дефіциту. Не вистачало якісного металу, будівельнихматеріалів, обладнання, палива, паперу, кормів, транспортних засобів тощо.Водночас вироблялося чимало нікому не потрібних речей лише тому, щовони були включені в план.

Наслідком такої політики стало значне відставання від досягнень світового НТП. Середній вік устаткування на виробництві становив 28 років, тільки 15% радянської техніки було на рівні світової, затрати на науку в чотири рази менші, ніж у СІЛА.

3.Погіршувалось становище на селі. Закупівля продовольства за кордономстала нормою; з 1980 р. сільське господарство стало збитковим, в той час яквиробництво зерна в країнах Заходу з 1950 по 1985 роки зросло втричі.Систематично підвищувались ціни на сільгосптехніку, транспорт,міндобрива, хоча залишались незмінними ціни на сільськогосподарськупродукцію. Відбувалось гальмування розвитку особистих підсобнихгосподарств. Ручною працею у рослинництві було зайнято 71%колгоспників.

Такий перелік можна продовжити. 70-ті роки - першу половину 80-х років дещо оптимістично називали періодом застою. Насправді ж це був час неухильного сповзання країни і всіх республік у тяжку економічну кризу.

Деякі факти і цифри про Україну (УРСР) в 70-80-х роках

Територія УРСР становила 2,7% території СРСР; населення -18%населення СРСР; Україна виробляла в потенціалі СРСР:25% - картоплі;41% - кольорових телевізорів;

20% - пшениці;45% - чавуну;

33% - овочів;50% - залізної руди;

50% - соняшнику;25% - вугілля;

60% - цукрових буряків;96% - тепловозів.

На Україну припадає менше як 0,5% території і 1,4% населення земної кулі, але вона давала 8-10% світового виробництва сталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля, природного газу.

Україна експортувала продукцію у 120 країн світу. Із 64 видів експортної продукції СРСР Україна експортувала 46 на ЗО млрд. доларів на рік, хоча в свій бюджет не одержувала майже нічого. Щороку Україна виробляла на душу населення (в 1988 р.): пшениці - 1000 кг (споживала 140 кг); м'яса - 155 кг (споживала 68 кг); цукру - 118 кг (споживала 49 кг). За рівнем середньої зарплати працюючих серед 15 республік Україна

посідала 11 місце. Природний приріст населення республіки впав з 13,6 особи на тисячу жителів у 1960 р. до 1,7 -в 1989р.

Частка галузей, що працювали на споживчий ринок, у загальному обсязі валової продукції не перевищувала 29%, у розвинутих країнах цей показник становив 50-60%. Капіталовкладення із розрахунку на одного жителя становили: в УРСР - 569 крб., у РРФСР - 938 крб., в СРСР - 761 крб.

Реальні темпи зростання доходів населення сповільнювались: 1975 р. -20%, 1980 р. - 17%, 1985 р. - 14%. Національний дохід відповідно: 28%, 21%, 16%. Виробництво сільгосппродукції: 13%, 9%, 6%. Якщо у місті диплом вищої школи мав кожен дев'ятий житель, то на селі - 36-й.

З карти України зникли сотні оголошених "не перспективними" сіл, зокрема в 1972-1986 рр. - 1502. В 1961-1981 рр. міське населення зросло на 64%, а сільське зменшилось на 23%.

В Україні було розташовано 1000 шкідливих хімічних заводів, 93% продукції яких ішло на експорт. В 98 містах України вміст шкідливих речовин в атмосфері перевищував норму в 60 і більше разів.

На території України 13 атомних енергоблоків (40% союзних), понад 90% електроенергії атомних станцій України йшло на експорт. Половина промислового будівництва в республіці - економічно шкідливі об'єкти. Такі сумні факти можна продовжувати. На жаль, в значній мірі корені тих бід і негараздів залишилися нам донині.

Слід підкреслити: якщо в соціально-економічній сфері радянської системи в 70-х рр. були певні спроби її реформування, то в політиці та ідеології відбувався процес консерватизму, догматизму, повернення до неосталінізму.

По-перше: проходили партійні з'їзди, чимало пленумів ЦК з питань промисловості, сільського господарства, науково-технічного прогресу,

приймалися численні соціальні програми розвитку житла, охорони здоров'я, продовольча та ін., а в реальному житті зміни були мізерними, поступу вперед, по суті, не було. В ці роки з'являються "нові" теорії як творчий розвиток марксизму-ленінізму: "розвинутий соціалізм", "радянський соціалістичний спосіб життя", "комуністична праця" тощо.

По-друге: відбулась підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах. З одного боку, зростала кількість народних обранців у владних структурах (в 1958 р. до Верховної Ради УРСР обрано 457 депутатів, а в 1985 -650; до місцевих рад відповідно - 381 тис. в 1959 і 524 тис. - в 1980 р.), а з іншого, вибори проходили безальтернативно, на основі завчасно підготовлених списків. Більшість депутатів виконували декоративну роль і серйозної реальної влади не мали. Роль місцевих рад була мінімальною, вони відали підприємствами, які давали 3-4% продукції промислового виробництва.

В той же час щорічно апарат управління країни збільшувався на сотні тисячі осіб, досягнувши у 80-х роках 18 млн. Лише за 1975-1985 рр. кількість союзно-республіканських і союзних міністерств і відомств зросла на 20%.

Реальне відчуження між державним апаратом і народом зростало.

По-третє: відбулось фактичне перетворення КПРС на ядро державної структури, зосередження в її руках усієї повноти влади, зведення нанівець самостійності громадських організацій, їх практичне одержавлення.

Комуністичну партію України у брежнєвський період очолювали два лідери, які обстоювали різні моделі розвитку радянської республіки: П.Шелест (1963-1972) автономізаційну, українського націонал-комунізму (за що був звільнений з посади), В.Щербицький (1972-1989) -нейтралістську, вірнопіддану центру (посилюється "зрощення" партійних і державних структур).

Оголосивши себе у Конституції 1977 р. "ядром політичної системи суспільства", КПРС домінувала у кожній ланці суспільного життя, в тому числі і за рахунок кількісного зростання партійних лав (від 1964 до 1985 рр. КПУ виросла майже вдвічі, кожен дванадцятий громадянин віком 18 років і старше перебував у компартії).

Отже, політичне життя в країні дедалі більше набувало антидемократичного, тоталітарного характеру, наростало відчуження партійної верхівки від основної маси комуністів і партії: від народу, посилювався ідеологічний диктат. Така політика не вирішувала назрілих проблем, а навпаки, продовжувала і стимулювала поглиблення кризових явищ.

4. Спроби реформування економіки, причини їх

невдач.

В середині 80-х років СРСР опинився на грані економічної, соціальної і політичної кризи. Адміністративно-командна система виявила свою нездатність вивести країну з застою. Саме життя об'єктивно вимагало радикальних змін в управлінні економікою, в сфері соціального життя, політичного ладу.

З квітня 1985 р. нове партійне керівництво на чолі з М.Горбачовим оголосило про зміну економічної, соціальної та зовнішньої політики. Був узятий курс на так звану перебудову всіх сфер Суспільного життя. Приступаючи до чергових реформ, керівництво держави вважало, що достатньо лише виправити окремі негативні риси радянської системи, і "соціалізм з людським обличчям" матиме майбутнє,

Проте перебудова (як і "хрущовська відлига", косигінські реформи 60-х років) була приречена на поразку,

Перебудова намагалась поєднати непоєднуване:

ринок з централізованим плануванням;

політичний плюралізм з керівною роллю КПРС;

суверенітет республік із збереженням єдиної союзної держави.

Як "революція згори", перебудова не досягла поставлених цілей, а навпаки, стимулювала революційний процес "знизу": народ пробудився, гласність і демократизація вийшли за рамки дозволеного, появилась легальна опозиція системі.


See also:
Разное
Похожие записи
  • Я выбрала эту тему
     Я выбрала эту тему потому, что считаю её очень интересной и полезной: хочу...
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...
  • Фінанси акціонерних товариств тема 1
    Тема 1 Сутність та призначення корпоративних фінансів Поняття корпоративних фінансів  Корпоративні фінанси (Corporate Finance)...

Комментарии закрыты.