Тема 22

20 Февраль 2014 →

Лекція № 22

Тема - Адміністративно-територіальні зміни. Повоєнна відбудова в Україні.

Мета : показати адміністративно-територіальні зміни, охарактеризувати діяльність України на міжнародній арені, висвітлити відбудову та її особливості в Україні; розкрити причини голоду 1946 – 47 р.; розвивати вміння студентів працювати з різними історичними джерелами; виховувати студентів в дусі патріотизму поваги та цікавості до власної історії.

План :

Адміністративно-територіальні зміни.

Україна – спів засновниця ООН. Діяльність України на міжнародні арені.

Відбудова та її особливості в Україні.

Голод 1946 – 47 рр.

5.Зміни в житті та побуті населення.

Територіальні зміни в Україні. Найсуттєвішими територіальними та геополітичними змінами, що відбулися в післявоєнний період, були завершення процесу об'єднання українських земель та формування сучасної території України, активізація зовнішньополітичної діяльності УРСР.

Серед повоєнних адміністративно-територіальних змін можна назвати:

По-перше, врегулювання територіального питання з Польщею.

У вересні 1944 року за угодою між Польщею і УРСР споконвічні українські землі, 17 повітів Підляшшя, Холмщини, Посяння і Лемківщини, де проживало майже 800 тисяч українців, передавалися Польщі.

16 серпня 1945 року між СРСР і Польською Республікою укладено договір щодо радянсько-польського державного кордону. який закріплював кордон в основному по "лінії Керзона", хоча і тут Москва пішла на поступки прорадянській політиці польського уряду - на окремих ділянках відхилення на схід (на користь Польщі) було до 30 км.

Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився в 1951 році, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками, майже однаковими за площею.

По-друге, приєднання Закарпаття до УРСР.

В листопаді 1944 року І з'їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України в Мукачевому ухвалив маніфест про возз'єднання Закарпатської України з УРСР, а в червні '945 року договір між Чехословаччиною та СРСР юридично закріпив це рішення.

По-третє, остаточно крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 року під час підписання радянсько-румунського договору, в якому Румунія визнала права УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридичне визнані кордони, встановлені в червні 1940 року.

Отже, західні кордони УРСР і СРСР у післявоєнні роки визначалися не з волі народів та історичної справедливості, а з волі прорадянських систем, хоча в основному цей процес мав позитивні наслідки, бо:

- відбулося остаточне визнання кордонів республіки, які зафіксовані Актом про державну незалежність України в 1991 році; |

- відбулося збільшення території УРСР (з 470 тис. кв. км до 601 тис. кв. км) та її демографічного потенціалу на 8 млн. чоловік;

- відбулося об'єднання земель у складі однієї держави (УРСР), | завершилося формування сучасної території (останнім актом цього процесу стало включення у 1954 році Кримської області до складу УРСР). На початку 1945 р. територія УРСР стабілізувалася. Її площа складала 603,7 тис. кв. км. Вона була поділена на 25 областей, межувала на сході з РРФСР, на півночі з

БРСР, на заході з Польщею, Чехо-Словаччиною, Угорщиною, *Румунією. Оцінюючи міжнародне становите України, необхідно підкреслити, що авторитет її у воєнні і повоєнні роки значно зріс. У квітні 1945 року Україна (як і Білорусія), разом із СРСР, була включена до складу 47 країн-засновниць 00Н. В 1944 році було створене Міністерство закордонних справ республіки. Її представники з'явились у різних міжнародних організаціях (Юнеско, Міжнародна організація праці та ін.). Україна підписала у 50-х

роках 60 міжнародних угод та конвенцій (договір з конкретного питання, наприклад, з освіти і т.д.). Її посланці працювали в 16 міжнародних організаціях.

Однак слід зауважити, що ці акції не означали переходу УРСР до власної (самостійної) зовнішньої політики. Вони проводились цілком і повністю згідно з зовнішньополітичним курсом СРСР. І все-таки навіть така діяльність України на міжнародній арені в повоєнні роки свідчила, що сталінське керівництво не могло цілком ігнорувати прагнення українців до створення своєї державності.

3.

Відбудова господарства України розпочалася уже з 1943 року, після початку визволення частини території від фашистської окупації. Вона мала ряд особливостей, які відрізняли її від післявоєнної ситуації на інших територіях СРСР і західних держав:

1. Війна завдала величезних людських і матеріальних втрат. Майже половину (48%) довоєнного економічного потенціалу України було знищено, на руїни перетворено 714 міст, понад 28 тис. сіл (250 спалено повністю). Неушкодженими залишилось лише 19% довоєнних промислових підприємств. На УРСР припадало 42% знищених промислових об'єктів СРСР. Лише прямі матеріальні збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд. крб. Загальна сума втрат становила один трильйон 200 млрд. крб.

2. Процес відбудови господарства в республіці ускладнився голодом 1946-1947 років. Загроза голоду, викликана посухою і післявоєнною розрухою, не була своєчасно попереджена, нейтралізована державою, а навпаки, посилена негативними суб'єктивними факторами. Державні хлібозаготівлі не зменшились (у липні 1946 року план хлібозаготівель зріс з 340 млн. пудів до 360 млн. пудів). Зросли обсяги експорту хліба і продуктів харчування за кордон (так званим "братнім державам" вивезено 1,7 млн. пудів хліба). Таким чином, повторювався сценарій 1933 року. Від голоду в 1946-1947 роках померло близько 1 млн. осіб.

Радянський процес післявоєнної відбудови господарства мав

такі особливості:

1. Опора на внутрішні джерела, ресурси і сили.

2. Першочергове відновлення роботи великої промисловості - основи воєнно-промислового комплексу.

3. Накопичення коштів за рахунок сільського господарства та соціальної сфери.

4. Відбудова здійснювалася централізовано. На основі єдиного загальносоюзного плану відбувалася відбудова економіки України не як окремої території, а як частини загальносоюзного комплексу.

Суттєвою особливістю відбудовних процесів в Україні була дія командно-адміністративної системи, яка проявилася в наступному:

- повернення до гігантоманії, надання переваги кількісним показникам над якісними, відставання технологічного оновлення;

- домінування ролі ідеології, проведення широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходів (рух ударників, передовиків соцзмагання і т.д.);

- надмірний ріст оборонної промисловості за рахунок експлуатації селян-колгоспників. Село мало забезпечити потреби промисловості у сировині, постачати міста продовольством, експортувати продукцію в країни Східної Європи для підтримки прорадянської політики.

Результати відбудови господарства на початку 50-х років були вагомими і успішними:

- обсяг валової продукції промисловості України зріс за 1946-1950 роки у 4,7 раза і перевищив рівень 1940 року на 15%;

- відновили роботу 22 доменних, 43 мартенівських печі, 46 прокатних станів, металургійні заводи - Азовсталь, Запоріжсталь, Краматорський, Єнакієвський та інші;

- Радянська Україна знову стала однією з провідних індустріальних територій СРСР і Європи. Вона виплавляла більше чавуну на душу населення, ніж Велика Британія, Західна Німеччина та Франція.

Необхідно підкреслити, що результати відбудови господарства були дійсно вражаючими, але для держави-гіганта, а не для людини, яка достатньо не відчула покращення свого добробуту.

Життєвий рівень людей у повоєнні роки був низьким. Перед відміною карткової системи (грудень 1947 р.) в країні було здійснено грошову реформу, яка, по суті, привела до втрати населенням своїх заощаджень. Рівень реальної заробітної плати, а також пенсій робітників і службовців був нижчим за довоєнний приблизно вдвічі. До того ж щорічно десятки мільярдів карбованців із зарплати доводилось віддавати на підписку по державних позиках.

Надзвичайно бідно жило село. На початку 50-х років селяни отримували за свою працю 16,4 крб. на місяць, або в чотири рази менше, ніж робітники і службовці. Поповнення державного бюджету йшло за рахунок високих податків, що сплачували селяни за худобу, городину, фруктові дерева.




See also:
Разное
Похожие записи
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...
  • Фінанси акціонерних товариств тема 1
    Тема 1 Сутність та призначення корпоративних фінансів Поняття корпоративних фінансів  Корпоративні фінанси (Corporate Finance)...
  • фінанси тема 1-2
    Тема 1 Фінанси це система відносин з приводу розподілу та перерозподілу створеного...

Комментарии закрыты.