Тема 19

20 Февраль 2014 →

Лекція № 19

Тема. Радянсько-німецькі договори й західноукраїнські землі. Окупація України військами Німеччини та її союзників.

Мета : розкрити зміст, особливості та наслідки підписання пакту про ненапад, та таємного протоколу ; сформувати історичні портрети Сталіна та Гітлера, як основних ключових персон війни; розвивати вміння студентів працювати з історичними документами; виховувати студентів в дусі патріотизму та зацікавленості до історії власної держави.

План

Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23. 08 1939 р.

«Визвольний похід» Червоної Армії на західноукраїнські землі.

Включення до складу УРСР Пн. Буковини й Придунайських земель.

Обороні бої Червоної Армії в Україні літом - восени 1941 р. ПоразкаЧервоної Армії.

Мобілізаційні заходи 1941 р. в Україні. Евакуація.

1. Радянсько-німецький пакт про ненапад

Напередодні Другої світової війни СРСР в центрі міжнародних відносин. Від його залежав їх подальший хід. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира.

На думку Сталіна союз з Англією та Францією, у кращому випадку, міг принести відносини з Німеччиною (головний торговельний партнер СРСР), а в гіршому - війну з нею. Союз же з Німеччиною залишав би СРСР на певний час осторонь світового конфлікту і давав можливість втрутитись у нього в зручний момент. Також можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією, що велись на території Монгольської Народної Республіки (МНР) в районі річки Хамхін-Гол (з травня 1939р.), на яку як союзник могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії та Румунії. Німеччина була згодна на це, аби тільки вивести СРСР із гри та розв'язати собі руки для агресії проти Польщі, а згодом і проти країн Заходу. Зрештою Сталін схилився до союзу з Німеччиною.

Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію під назвою «пакт Молотова - Ріббентропа» передбачав зобов'язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.

Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферу

інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.

Таким чином, таємний протокол торкався українських земель, що входили до складу Польщі. Віддаючи землі Сталіну, Гітлер удруге наче підкреслював свою зацікавленість Україною (уперше це було підкреслено діяти Німеччини щодо Карпатської України, яка була передана Угорщині), хоча ще в 1938р. «українська карта» активно розігрувалася німецьким керівництвом.

Домовленості між СРСР та Німеччиною розв'язали руки останій для агресії проти Польщі й тим самим поклали початок Другій світовій війні.

1 вересня 1939р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвіг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали другу світову війну. Одночасно німецькі війська атакували польську територію з півночі, заходу й півдня (з території союзної Німеччині Словаччини).Офіційний Берлін представив німецькі дії як вимушену відповідь на польську агресію (провокація у Глівіце): «За наказом фюрера і головнокомандувача вермахт взяв у свої руки активний захист рейху. Виконуючи накинуте ззовні завдання покласти край польському насиллю, сьогодні вранці німецькі сухопутні війська перейшли у контрнаступ на всьому польсько-німецькому кордоні». Упродовж першого тижня війни організований опір польської армії було зламано. Вже 3 вересня 1939р. головнокомандувач збройних сил Польщі маршал Риз-Смігли зрозумів, що поразка неминуча. Проте окремі польські частини продовжували чинити опір, а іноді навіть здобували перемоги. Так, в одному з боїв німецька 1 танкова дивізія в результаті контрудару польської бригади втратила майже третину своєї бойової техніки і була ледь не розгромлена. Героїчною сторінкою польської армії стала оборона Вестерплятте, коли 182 польські солдати стримували наступ переважаючих сил гітлерівців. Мужньо боронилися захисники Варшави, Львова та інших міст. Але героїзм польських солдатів, не міг замінити військово-технічну відсталість країни і змінити загальної стратегічної обстановки. Польща програла війну, її союзники Англія та Франція, хоча й оголосила війну Німеччині, але реальних дій, які б допомогли Польщі, так і не здійснили.

Після початку бойових дій більшість українського населення залишилося лояльним до Польщі. Ті українці, що служили у польській армії (близько 200 тис. осіб, які переважно служили на німецько-польському кордоні) чесно виконали свій обов'язок, виявляючи чималий героїзм. За оцінками експертів кожен десятий з-поміж них загинув у бою або помер від ран, хвороб у таборах для полонених. Німеччина, розпочавши війну, намагалась втягнути в агресивні дії й СРСР з метою зробити його співучасником і своїм союзником. Кілька разів, 3, 5, 8, 12 вересня 1939р., Гітлер звертався до Сталіна з вимогою розпочати бойові дії проти Польщі. Але радянське керівництво відповідало, що в потрібний час йому „обов'язково доведеться... почати конкретні дії. Але ми вважаємо, що цей момент поки що не настав", а „поспішність може зіпсувати справу і сприятиме згуртованості ворогів". Така позиція радянського керівництва була продиктована небажанням видаватися в очах світової громадськості агресором, воно очікувало падіння польської держави.

Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання „польського питання" без Радянського Союзу. Німецькі війська перетнули лінію, вказану в таємному протоколі, і просунулись на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати анти польське повстання. Також німецькою розвідкою (Абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.

14 вересня 1939р. Радянське керівництво повідомило, що Червона Армія готова розпочати бойові дії проти Польщі.

Таким чином, пакт Молотова - Ріббентропа сприяв розв'язанню Другої світової війни, а західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР. Подальша їх доля залежала від дій Радянського Союзу.

3. Входження до складу СРСР Західної України, Бессарабії та Північної Буковини й Придунайських земель

Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939р.під контролем нової влади було проведено вибори до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. У листопаді 1939р. Сесія Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні документи. На території Західної України, Що офіційно ввійшла до складу УРСР, у грудні 1938р. Було створено шість областей - Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівенську, Дрогобицьку. Менш ніж через рік було законодавче оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель. 2 серпня 1940р. За рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську РСР, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівецьку область й передано до складу УРСР. У грудні 1940р. Було утворено Ізраїльську область, до складу якої увійшли Акерманський та Ізмаїльський повіти.

У листопаді 1940р. Між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавської автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.

Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн. осіб і на середину 1941 року становило понад 41,6 млн. її територія розширилася до 565 тис. км2.

З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації, тобто насадження в усі сфери життя вироблених за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізації, колективізації, індустріалізації, культурної революції.

У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють два етапи:

до вересня 1940р. Режим зовні зберігав демократичність, а реформи зустрічалипідтримку населення;

із весни 1940р. Відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, щосупроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістюмісцевого населення.

Певна частина населення підтримала низку заходів:

ліквідація польського держапарату;

конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості(ці галузі здебільшого перебували в руках поляків та євреїв);

українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських збільшилася до6, 5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті,який було перейменовано на честь І. Франка, політехнічному, медичному,ветеринарному інститутах, Вищій торгівельній школі, консерваторії, Високійшколі образотворчого мистецтва, а також технікумах та училищах мовоювикладання стала українська);

-розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.Невдоволення викликали:

зміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;

насильницька колективізація (Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про колективізацію 1 жовтня 1940р., на червень 1941р. у колгоспи було об'єднано 15% господарства);

тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);

розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, „Просвіта", „Сільський господар", „Масло союз" та інші; масові репресії.

Після захоплення краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишилась Організація українських націоналістів (ОУН). Навесні 1940р. режим розпочав широкомасштабні репресії:

з осені 1939р. до осені 1940р. у Західній Україні було репресовано як політичнонеблагонадійних й депортовано близько 10% населення (318 тис. сімей,близько 1,2 млн. осіб). Смертельність серед депортованих склала 16%(депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);

десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населенняінколи проводилися показові процеси (січень 1941р. - Львівський процес над 59членами ОУН).

4. Оборонні бої влітку - восени 1941р.

Загалом війська ворога поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і озброєнні. Але на напрямі головного удару ворог мав перевагу. Уже в перший тиждень війни головні сили гітлерівців мали оволодіти Києвом. Але події розгорталися інакше. 23 червня 1941р. головні частини німецьких військ були контратаковані радянськими механізованими корпусами в районі міст Луцьк - Рівне - Дубно - Броди. Розгорілась перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Хоча Червона Армія (РККА) й зазнала поразки, їй вдалося зупинити просування німецьких військ на тиждень.

Після поразки в прикордонних боях радянські війська почали відходити на лінію укріплення старого кордону („лінія Сталіна"), на якій передбачалося зупинити просування німецьких військ.

Не всі радянські частини змогли вдало здійснити маневр по відходу. 5 липня 1941 року німецькі війська зуміли прорвати оборону на етиці 5-ї і 6-ї радянських армій і вийшли до оборонних споруд міста. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. На 21 липня Гітлер призначив парад на Хрещатику. Та цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, що підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11-14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими для ворога були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня Гітлер приймає рішення припинити лобові атаки міста. Під Києвом ворог утримав 100 тис. осіб. Наступ на київ тимчасово припинився.

Тим часом оперативна ситуація навколо Києва стала ускладнюватися. На Правобережжі в районі Умані радянські війська були оточені й розгромлені. Ворог вийшов до Дніпра південніше Києва. На початку вересня 1941р. німецькі війська з півночі форсували Десну і в районі Кременчука Дніпро. Над військами Південно-Західного фронту нависла загроза оточення. Єдиним способом врятувати радянські війська від оточення було залишити Київ. Але Сталін категорично заборонив це. Така ситуація дозволила німецьким військам у середині вересня завершити оточення київського угрупування радянських військ. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло практично все керівництво фронту на чолі з М.Кирпоносом. У полон потрапило 663 тис. червоноармійців. 19 вересня у Київ вступили німецькі війська.

5 серпня 1941р. 300-тисячне німецько-румунське угруповання розпочало наступ на Одесу. Після героїчної оборони 16 жовтня 1941р. захисники залишили місто. Евакуйовані частини було перекинуто до Севастополя, який знаходився у ворожому оточенні. Оборона міста тривала 250 днів.

За п'ять місяців війни ворогові вдалося просунутись на 900-1200 км углиб України. Не окупованими залишилися лише території на сході України.


See also:
Разное
Похожие записи
  • Я выбрала эту тему
     Я выбрала эту тему потому, что считаю её очень интересной и полезной: хочу...
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...
  • Фінанси акціонерних товариств тема 1
    Тема 1 Сутність та призначення корпоративних фінансів Поняття корпоративних фінансів  Корпоративні фінанси (Corporate Finance)...

Комментарии закрыты.