Тема 1 ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОЛОГІЮ ЯК НАУКУ

20 Февраль 2014 →

ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ

Тема 1. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОЛОГІЮ ЯК НАУКУ.

Сутність та поняття екології, предмет, об’єкт вивчення, напрямки досліджень.

Методи дослідження екології

Завдання екології.

Маніфест єдності екологічних дій

От вопросов экологии, технологии, политологии мы неизбежно должны перейти к обсуждению проблем эволюции внутреннего мира человека. Необходимо найти способы такого воздействия на него, чтобы внутренний духовный мир человека превратился в его основную ценность.

Н. Н. Моисеев

1. Предмет вивчення екології

Екологія — це наука, яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все більшої гостроти екологічним проблемам взаємодії людини та природи, людства та біосфери.

Поняття «екологія» вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Воно походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos — наука. «Під екологією ми розуміємо суму знань, — писав Е. Геккель, — які належать до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім середовищем як органічним, так і неорганічним і насамперед — її дружніх і ворожих стосунків з тими тваринами і рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступає в контакт.

Американський еколог Юджин Одум дав найкоротше і найменш спеціальне визначення екології як біології навколишнього середовища.

Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин вивчає зв’язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу.

Крім того, існує екологія людини та екологія мікроорганізмів. З 70-х років ХХ століття складається соціальна екологія, що вивчає особливості взаємодії суспільства і навколишнього середовища та його охорони.

Дуже широким є спектр підрозділів екології. До нього входять спеціалізовані екологічні науки, які розрізняються за об’єктом та предметом дослідження.

Біоекологія — частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та з навколишнім середовищем. До її складу включається екологія особин (аутекологія), популяцій (популяційна екологія, демекологія) та спільнот (синекологія).

Аутекологія досліджує взаємозв’язки представників виду з навколишнім середовищем. Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його взаємодію з різними екологічними факторами: теплом, світлом, вологою, родючістю та ін., а також досліджує вплив середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між окремими представниками певної сукупності живих організмів, що належать до різних популяцій, а також між ними і довкіллям.

У тридцяті роки ХХ століття сформувалася популяційна екологія — демекологія. Вона вивчає структуру виду (біологічну, статеву, вікову, екологічну) та описує коливання чисельності різних видів і встановлює їхні причини.

На сучасному етапі розвитку суспільства екологія вирішує коло проблем і користується методами, матеріалами, принципами, які далеко виходять за межі суто біологічних наук. Незважаючи на те, що окремі вчені (переважно біологи) продовжують відносити її до біологічних наук, більшість із них, зокрема геоекологи, вважають, що нині екологія сформувалася в принципово нову інтегральну дисципліну, яка поєднує всі природничі, точні, гуманітарні й соціальні науки. Цього погляду дотримуються М. Реймерс, Г. Голубєв, О. Яблоков, О. Яншин, Г. Ягодін, О. Лаптєв, Д. Медоуз, Т. Міллер, К. Монтгомері та багато інших відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників. 20 років тому професор-географ В. Алпатов зауважив, що екологію в рівній мірі можна віднести як до біологічної, так і до географічної галузі знань, і її слід розглядати як цілком самостійну науку. На долю екології випало завдання розробити нові, науково обґрунтовані методи, що виходять з ідеї збереження біосфери планети.

2. Методи дослідження екології

Екологія у своїх дослідженнях використовує також широкий арсенал методів, як традиційних, так і нових. Серед них :

статистичний метод, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів;

балансовий метод, що дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням;

порівняльний метод, котрий передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами, тощо.

В екології найчастіше порівнюють забруднені та екологічно чисті території. Широко використовують порівняно прості методи математичної статистики, а саме: обробку варіаційних рядів з визначенням математичного очікування, дисперсії, середнього квадратичного відхилення, отримання інтенсивних та екстенсивних показників для порівняння тощо.

В останні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери велике значення надається аерокосмічним методам дослідження. Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комплекс збору інформації та наземний комплекс її приймання, обробки, збереження, поширення й використання.

3. Завдання екології

Предметом дослідження екології є детальне вивчення за допомогою кількісних методів основ структури та функціонування природних та створених людиною систем. Жива природа, що оточує нас, — це не безладне, випадкове поєднання живих істот. Вона є стійкою організованою системою органічного світу, що склалася в процесі його еволюції. Центральне місце в екології посідає проблема динаміки та чисельності популяцій і механізмів її регулювання. Тут виявляється значимість участі популяційних (конкуренція за їжу) та біоценотичних (хижаків, паразитів, збудників захворювань) механізмів.

Тому серед основних завдань екології можна виділити такі:

дослідження особливостей організації життя, в тому числі у зв’язку з антропогенним впливом, тобто результатом людської діяльності, на природні системи;

виявлення специфіки впливу видозміненого антропогенною діяльністю середовища на саму людину;

створення наукової основи раціональної експлуатації природних, зокрема біологічних ресурсів;

прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

збереження середовища існування людини.

Під екологічною системою розуміють сукупність елементів, утворених живими організмами та середовищем їх існування, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією. При дослідженні регулювання чисельності ссавців велике значення надається аналізові взаємопов’язаних фізіологічних, гормональних та залежних від поведінки механізмів. У динаміці чисельності популяцій найглибше вивчається роль практично важливих видів: шкідників сільського та лісового господарства, носіїв та переносників збудників захворювань, об’єктів рибного та мисливського промислів.

Взаємовідносини людини з видами, популяціями, спільнотами в наш час є екологічно незбалансованими. Внаслідок цього мають місце значні втрати врожаїв через шкідників, значних збитків завдають живі організми сировині, матеріалам, техніці, будівлям та спорудам, пам’яткам культури, скорочується чисельність та зникають окремі види, виникає екологічний дискомфорт урбанізованого середовища, що поглиблює стресові ситуації, зростає захворюваність людей.

Збалансованість взаємовідносин людини з видами, популяціями та спільнотами може бути досягнута за рахунок комплексних зусиль з боку людини шляхом екологічної регламентації господарської діяльності, цілеспрямованого, екологічно виправданого впливу на види, популяції та екосистеми, шляхом екологічного виховання підростаючих поколінь.

Маніфест єдності екологічних дій.

В наш час земна цивілізація перебуває в глибокій кризі, що вірніше було б назвати глобальною катастрофою всієї земної цивілізації. Безсумнівним і явним вираження цієї катастрофи є природні, техногенні й соціальні катаклізми, що приводять до величезних людських, природних і матеріальних втрат.   Не бачити, що численні катаклізми насправді є глобальною катастрофою, що відбувається на Землі, значить не бачити за деревами лісу.     Основні ознаки цієї катастрофи наступні.1. Існуюча криза носить системний характер, тобто складається з безлічі взаємопов'язаних між собою елементів – природних, техногенних, соціальних, - і охоплює всі сфери людської життєдіяльності.2. Відбувається систематичне руйнування біосфери Землі що є основою життя на Землі. Фігові листки природоохоронної діяльності не в змозі запобігти глобальній екологічній катастрофі, що насувається і створюють ілюзію можливості виходу із кризи.3. Відбувається постійне руйнування моральних основ людської діяльності, тобто руйнування людської особистості, що і визначає існування людини як виду живої природи. Життєдіяльність людства носить усе більше прагматичний і цинічний характер скочуючись до усе більше примітивних матеріальних форм. Моральність виродилася в демократію й права людини, релігійність - у дотримання правил і відправлення обрядів. Примітивні матеріальні технології, зарозуміло названі людьми “високі технології”, остаточно перетворюють людину в подобу машини, що діє тільки в силу матеріальних причин.4. Відбувається постійне й все наростаюче знищення людей собі подібними й створеними самими ж людьми умовами існування.Масова й безкарна загибель людей супроводжується зниженням морального рівня й звиканню до вбивства. Убивства людей перетворюються у видовища, які можна затишно спостерігати сидячи дома перед телевізором.5. Відбувається постійна втрата людьми історичної пам'яті, що виявляється в прагненні жити теперішніми тимчасовими інтересами, брати від життя все, що можна не піклуючись про наслідки подібних дій. Історія переписується на догоду тим або іншим груповим інтересам позбавляючи тим самим людину не тільки її минулого, але й майбутнього.6. Відбувається постійне наростання агресивності в духовній сфері, що виражається у вседозволеності недозволеного, порнографії, проституції, наркоманії, безвідповідальності стосовно інших людей, що виражається принципом “кожний за себе”, узаконеному розбещенні молодого покоління.

7. Відбувається постійне розмивання кордонів між віротерпимістю, повагою релігійних поглядів іншого й фальшивим, показним сповіданням релігії.8. Відсутні всякі моральні норми, що регулюють відносини людини зі свої майбутнім – життя цивілізації протікає за принципом “після нас хоч потоп”. Жалюгідні потуги регулювання відносин людини зі своїм майбутнім у вигляді різних благодійних програм, які розвиваються багатими країнами на ділі являють собою витончену, замасковану й тому ще більш небезпечну форму руйнування майбутнього земної цивілізації, тому вони ґрунтуються на зовсім помилкових принципах. Надія багатих країн відсидітися за високим парканом матеріального благополуччя приречена на провал, тому що наростаюча криза є глобальною, і охоплює всі регіони світу.9. Відсутнє усяке, не тільки розуміння, але, навіть, і спроба якого-небудь адекватного розуміння небезпек, що загрожують земній цивілізації. Безумні ідеї “постійного росту” на ділі є нав'язуванням земній цивілізації вкрай небезпечного шляху повного руйнування навколишнього людині природного середовища, тому що ґрунтуються на примітивних і безвідповідальних технологіях.    Все це змушує по-новому переосмислити цілі, завдання й методи екологічних дій.1. Усяка екологічна дія - будь то наукове дослідження або суспільна акція, - повинна бути спрямована на вирішення основної екологічної проблеми - порятунок людської душі. Тільки порятунок людської душі може привести до виходу з тієї небезпечної кризи, у якому зараз перебуває Земна цивілізація.2. Основним методом порятунок людської душі є її вільний розвиток у напрямку до Бога, що її створив. Це означає розвиток істинної духовності замість існуючого зараз ерзацу, що представляє суміш псевдодуховных вчень і грубого матеріалізму, що видає себе за останнє слово науки (так звані “високі технології”), і примітивних политизированных побудов типу марксизму й ідей “свободи і демократії”.3. Рух душі в напрямку до Бога повинен здійснюватися шляхом постійної, самостійної внутрішньої роботи, що має робити кожна людина поза залежності від своєї вузької спеціальності. Це означає, що поза залежністю від того, яким способом кожна людина заробляє на свій хліб насущний, она повинна, крім того, займатися й внутрішньою діяльністю, спрямованої на розвиток любові у своїй душі. Тільки тоді буде досягнутий порятунок душі й тільки тоді буде врятована земна цивілізація. Будь-який інший спосіб є самообман і обман інших, що неминуче приведе до трагічного для всієї Земної цивілізації фіналу.4. Будь-яка екологічна дія - будь те наукове дослідження або суспільна акція, - повинні плануватися й здійснюватися виходячи із цілей рішення основної екологічної проблеми. Це означає, що замість локальних екологічних дій, спрямованих на вирішення тієї або іншої частки, вузького питання, повинні здійснюватися дії, безпосередньо націлені на рішення основної екологічної проблеми. Кожне, навіть вузьке й приватне питання, повинно розглядатися у зв'язку з рішенням основної екологічної проблеми і як дія спрямоване на рішення цієї основної проблеми.6. Всі учасники екологічних дій - окремі особистості й організації, - повинні розглядати свою діяльність як спільне, колективне рішення основної екологічної проблеми й координувати свою діяльність виходячи із цієї мети. Усяке знання, усяка акція повинні розглядатися як частина єдиного цілого – рішення основної проблеми екології. Одержання кожного конкретного результату повинне бути спрямоване на розуміння всієї проблеми в цілому. Кожна приватна акція повинна наближати порятунок душі кожної людини.7. Кожна екологічна дія повинне мати цілком певну, конкретну мету, що є частиною загальної мети - порятунок душі.Звідси витікає, щоб єдина, загальна мета - порятунок душі, - повинна була представлена у вигляді сукупності окремих підцілей, безперервно пов'язаних з єдиною, загальною метою. Ці підцілі, у свою чергу, повинні бути також представлені у вигляді зв'язної сукупності підцілей і так далі. Таким чином, виникає ієрархія цілей, якій відповідає ієрархія дій. Кожна екологічна дія повинна організовуватися й проводитися відповідно до даної ієрархії цілей. Це забезпечить єдність і взаємозв'язок екологічних дій.




See also:
Разное
Похожие записи
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...
  • Фінанси акціонерних товариств тема 1
    Тема 1 Сутність та призначення корпоративних фінансів Поняття корпоративних фінансів  Корпоративні фінанси (Corporate Finance)...
  • фінанси тема 1-2
    Тема 1 Фінанси це система відносин з приводу розподілу та перерозподілу створеного...

Комментарии закрыты.