Лекція 3 на тему

20 Февраль 2014 →

Лекція на тему:

«Стандартизація та сертифікація товарів»

План

Стандартизація, як наука.

Сертифікація товарів.

Стандартизація, як наука.

Стандартизація — це діяльність, яка спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері діяльності шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання у вирішенні реально існуючих і потенційних завдань.

Стандарт — це нормативний документ, в якому встановлені правила, вимоги, загальні принципи здійснення різноманітних видів діяльності та їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері.

Розрізняють міжнародну, державну, галузеву, регіональну, підприємницьку системи стандартизації.

Категорії нормативних документів зі стандартизації

Нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями:

міжнародні стандарти;

державні стандарти України — ДСТУ;

галузеві стандарти України — ГСТУ;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України — СТТУ;

технічні умови України — ТУУ;

стандарти підприємств — СТП.

Державні стандарти України розробляються на:

організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

вироби загальномашинобудівного застосування;

складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);

продукцію міжгалузевого призначення;

продукцію для населення та народного господарства;

методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови — нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником та розробником (виробником) продукції, для якої відсутні

державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності — конкретизації вимог зазначених документів)

Стандарт - це документ, розроблений на основі консенсусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлюються правила загального і багаторазового використання, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досягненнях науки, техніки та передового досвіду і має бути надійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспектах: як практичну діяльність; як частину системи управління; як науку.

Стандартизація як практична діяльність полягає в розробці, впровадженні і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них.

Стандартизація як частина системи управління здійснюється на основі державної системи стандартизації, яка спирається на комплекс основних стандартів в галузі технічної політики і управління якістю продукції.

Стандартизація як наука виявляє, узагальнює й аналізує закономірності в галузі стандартизації, у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об'єктів, у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об'єктів стандартизації.

Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випускатися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої форми власності він виготовлений.

2.Сертифікація товарів.

Сертифікація - це дія, яка засвідчує за допомогою сертифіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів. У більшості розвинутих країн існують національні системи сертифікації. Така система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться, за назвою УкрСЕПРО.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Обов'язковій сертифікації підлягають послуги, на які законодавчими або нормативними документами встановлені обов'язкові вимоги з безпеки для життя й здоров’я споживачів, а також їхнього майна й навколишнього середовища. Обов'язкова сертифікація проводиться винятково в Державній системі сертифікації й містить перевірку й випробування послуг для визначення їх характеристик.

Добровільна сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів, погоджених з постачальником і споживачем, проводиться з ініціативи виготовлювача, продавця, споживача, органів державної влади, громадських організацій для встановлення відповідності послуг вимогам, що не належать до обов'язкових, на договірних умовах між заявником та органом із сертифікації.

Організаційну структуру Системи сертифікації утворюють:

Національний орган із сертифікації – Держстандарт України;

науково-технічна комісія;

органи із сертифікації продукції;

органи із сертифікації систем якості;

випробувальні лабораторії (центри);

аудитори;

науково-методичний та інформаційний центр;

територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;

Український навчально-науковий центр із стандартизації, метрології та якості продукції.

Державна система сертифікації

Державну систему сертифікації створює державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:

визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України;

затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження;

призначає органи з сертифікації продукції;

абзац п'ятий статті 14 виключено встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

веде Реєстр державної системи сертифікації;

організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та

сертифікації в межах своєї компетенції несе відповідальність за

дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Обов'язкова сертифікація

1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.

Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.

Сертифікація продукції (товарів) і послуг є першорядною проблемою будь-якого товаровиробника, який бореться за вихід як на внутрішній національний ринок, так і на міжнародний ринок товарів і послуг. Сьогодні без відповідної сертифікації жоден товар практично неможливо реалізувати на навіть у межах країн СНД, не говорячи вже про Європейський ринок.

В Європейському Союзі сертифікацією продукції займаються три організації.

Міжнародна організація стандартизації (ІSO) – це міжнародна федерація національних органів стандартизації приблизно від 130 країн. Це – неурядова організація, створена з метою розвитку процесів стандартизації продукції та пов’язаних з нею дій в світі для полегшення міжнародного обміну товарами та послугами, а також з метою підсилення міжнародного співробітництва в інтелектуальній, науковій, технологічній та економічній діяльностях. Робота Міжнародної організації стандартизації полягає у підписанні міжнародних угод між країнами, які слугують для них міжнародними стандартами з торгівлі.

Міжнародна електротехнічна комісія (IEC) – це організація, яка затверджує міжнародні стандарти та технічні параметри продукції у електротехнічній галузі. Заснована організація в 1906 році і об’єднує комісії, які сертифікують всі електричні, електронні та пов’язані з ними технології. Членами цієї міжнародної організації стандартів є 50 країн, включаючи всесвітньовідомі головні нації з виробництва електротехнічних виробів, а також промислові країни, що розвиваються.

Рада Європи (СЕ) – це найголовніша в Європі організація з стандартизації і сертифікації продукції, яка поступає на Європейський ринок. Вироби, запропоновані для продажу на європейський ринок повинні в обов’язковому порядку нести так звану «марку Ради Європи». Остання є своєрідним доказом того, що продукція відповідає Європейським стандартам, і слугує «паспортом», що дозволяє виробникам і експортерам розповсюджувати товари в межах ЄС. «Марка Ради Європи» зазвичай сприймається споживачами як якісний ярлик товару, тим паче, що дана сертифікаційна ознака зачіпає товари, з якими ми стикаємось кожного дня і якість яких є ключовим фактором при її придбанні.

Так, під маркування знаком «СЕ» підпадають наступні групи товарів:

Вироби під тиском

Дитячі іграшки

Електромагнітні прилади

Сумісність обладнання

Безпека автомобілів

Безпека ліфтів

Неавтоматичні зважувальні інструменти

Медичне обладнання

Активні деталі для медичної імплантації

Низько потужні прилади

Газове устаткування

Прилади телекомунікацій

Бойлери гарячої води

Захисні механізми

Вибухові сполуки для навчальних цілей

Основними процедурами для набуття продукцією знаку Європейської стандартизації і успішного проходження сертифікації є наступні:

1. Подання технічних характеристик та умов застосування продукції 2. З боку постачальника (продавця):

- технічна документація на специфікацію виробу, виробничий процес чи процедуру перевірки якості;

- декларація виробника про оцінку відповідності;

- характеристика пробного використання продукції незалежною особою;

3. З боку незалежного спостерігача:

- позитивний відгук про безпечне використання товару;

- свідоцтво про відповідність, засноване на технічній документації;

- характеристика процесу виробництва товару;

- аналіз і контроль перевірки якості.

Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом.

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Сертифікаційні та маркувальні знаки

Сертифікаційними знаками є знаки, які служать лише як посилання на відповідність якості товарів або послуг певним стандартам.

Прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети відомих в Україні людей не реєструються як знаки без їх згоди. Назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них чи їх фрагменти не реєструються як знаки без згоди власників авторського права або їх правонаступників.

Позначення не має розрізняльної здатності, якщо воно належить до:

- позначень, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання;

- реалістичних зображень товарів, якщо знак заявляється на реєстрацію як знак для позначення цих товарів;

- тривимірних об'єктів, форма яких зумовлена виключно функціональним позначенням;

- загальновживаних скорочень;

- позначень, які тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші спільні характеристики.

До загальновживаних символів, крім тих, які пов'язані з певною діяльністю, належать також умовні позначення, що використовуються в науці та техніці, позначення хімічних елементів, математичних символів, наприклад, такого символу, як інтеграл.

До цієї групи також належать позбавлені оригінальності позначення, в яких за основу беруть зображення предмета, характерного для даної галузі господарства.

Наприклад, для швейної промисловості зображення голки з ниткою або предметів одягу, фігури людини; для машинобудування - зображення шестірні, для конструкторського бюро - зображення циркуля, оскільки такі позначення через частоту використання не можуть індивідуалізувати товар і його виробника, легко можуть бути сплутані споживачами і практично не відрізняються один від одного. Загальновживані символи і терміни є перешкодою для реєстрації знака лише у тому випадку, коли знак заявляється для товарів, що належать до тієї ж галузі, що й загальновживані символи і терміни.

Всі процеси для підтвердження виконання приписаних вимог сертифікованого товару закінчуються нанесенням виробником на товар, що виводиться на ринок, знаку «СЕ». В декларації про відповідність виробник називає директиви і стандарти, які лежать в основі проектування та виготовлення товару і засвідчує, що його виріб задовольняє чинним вимогам, що підтверджується проведеною процедурою оцінки відповідності. Органи контролю (нагляду) визначаються країнами-членами ЄС. Кожна держава-член ЄС може призначати тільки ті органи, які постійно знаходяться на її території. Під час вибору такого органу враховуються певні "Мінімальні вимоги". Ці вимоги стосуються незалежності органу, його технічних можливостей, забезпечення конфіденційності інформації, яку отримує орган в процесі своєї діяльності, а також страхування органу на випадок збитків внаслідок помилкового висновку. У сумнівних випадках держава-член ЄС повинна підтвердити виконання мінімальних вимог (через "призначений орган"). Комісія ЄС реєструє і публікує реєстр "нотифікованих" (призначених органів) після їхнього затвердження. Комісія ЄС зобов'язана затвердити орган, якщо було проведено підтвердження дотримання вимог стандартів ЕН серії 45000.

Питання для самоконтролю:

Порядок розробки і затвердження стандартів?

Характеристика нормативно – технічних документів?

Сертифікація продукції (товару)- це?

Сертифікаційні знаки- це?

Маркувальні знаки- це?

Які товари маркують знаком «СЕ»?

Сертифікація добровільна?

Сертифікація обов’язкова?

В Європейському Союзі сертифікацією продукції займаються три організації, які саме?

Основними процедурами для набуття продукцією знаку Європейської стандартизації є ?

Рекомендована література:

Болотніков А.О. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг, 2005. — 144 с.

Рамазанова-Стьопкіна О.А. Основи стандартизації, сертифікації та контролю якості, 2004. — 112 с.

Ровенчак Т.Г., Христич О.В. Стандартизація, управління якістю і сертифікація продукції, 2005. — 120 с.

Аверін А.В. Товарознавство, експертиза і стандартизація, 2010.

Ровенчак Т.Г., Христич О.В. Стандартизація, управління якістю і сертифікація продукції, 2005. — 120 с.

Захожай В.Б., Чорний А.Ю. Статистика якості. — К.: МАУП, 2005. — 576 с.

Коваленко І.І., Дубовий О.М., Бідюк П.І. Методи аналізу якості. — Миколаїв: НУК, 2004. — 208 с.




See also:
Разное
Похожие записи
  • Эссе на тему
    Эссе на тему: «Вред алкоголя на организм» Ученицы 52 группы Платоновой Марии...
  • Я выбрала эту тему
     Я выбрала эту тему потому, что считаю её очень интересной и полезной: хочу...
  • Финансовое тема 1
    Банковский кредит в системе кредитных отношений: понятие и принципы Деньги, как и...

Комментарии закрыты.